Я приїхав до матусі.

Тут дитиною пас гусі,

А потому довго жив я по містах.

Ось іду і себе краю:

Краю рідний, любий краю,

Як я скучив за тобою, просто страх!

Скільки років пролетіло!

І, як матінко хотіла,

Як у мріях мене бачила вона,

Став я – дядечко огрядний,

Мабуть, трішечки порядний,

Ще й на скронях вибиває сивина.

Он, видніється хатина –

Там чекає мати сина.

Та чекає ще на мене не це лиш:

По за хату стежка в’ється…

Та, нажаль, не доведеться

Тою стежкою промчати босоніж!

От, заходжу я до хати,

Зустрічає сина мати:

«Ой же, синку, який став ти – не впізнать!»

Зібрала все до обіду,

Та й побігла по сусіди:

Подивитися ж  на сина закликать.

Потім ми приймали гості,

Побували на погості,

Де батько чотири роки, як лежить.

Повернулися додому,

У ногах мені – судома,

Тож, приліг у тихій хаті відпочить.

Вдома, вдома! Вже я вдома…

І солодка тая втома

Так ласкаво обіймає, боже ж мій!

Півні з  грубки поглядають,

Мальви рясно розквітають,

І гудить над ними, в’ється рудий джміль.

Сонце к заходу схилилось.

Мені серце сполошилось:

Тож дива вже повставали на чати!

Я ж про диво теє мріяв

Всі ті роки, що не зміряв!

Що ж вилежую я боки?! Треба йти!

полностью скачать http://aletat.ucoz.ru/Biggi/divo-poehma_dvujazychnaja.txt