Дощ вночі розклеював афіші:

Осінь бо закінчує гастролі.

Дерева прикрасили сукенки

Павутинням з краплями туману.

Ось, на небі, хмари відкривають

Виставу пластичної скульптури;

Водночас, на землю демонструють

П’єсу власного театру тіней,

У якому сонце – режисером,

А в оркестрі диригує вітер.

І, між іншим, зовсім непогано

Створює музику листопаду.

Ось і знову оплески зриває.

А вже як пташиний хор доладно

Видав ораторію «У вирій» –

Тут аж навіть море схвилювалось:

Хвилі повставали для овацій.

Вистава закінчилась. Й тихенько,

Легкою завісою, на землю

Перші опускаються сніжинки...

23.10.04