Ранкова тиша. Тануть зорі в хмарах,
Своє проміння їм дарують щиро.
І море ще у сонливих примарах.
І Місяць – схожий на шматочок сиру.

І наче хтось невидимий розводить
Яскраві фарби на своїй палітрі
Й тихесенько він пензликом виводить
По споду хмарок візерунки хитрі.

То плямку сіру, чи то смужку руду,
А то – рожевим все змішає прудко,
А зверху хмарок наплямує всюди
Білесеньким – неначе снігу грудки.

Прокинувсь вітер, схвилювалось море
І той художник розкидав по хвилях
Блискучі крапки, сонячно-прозорі.
І сходить сонце на чаячих крилах.

Неначе ці птахи несуть до миру
Яскраве світло теплого проміння.
Художник завмер, задививсь надміру,
Та й перекинув в море фарбу синю…

10.10.2001